Мої роздуми після огляду фільму “Гіркі жнива”

…із безодні забуття…такий довгожданий фільм…

Ірина Стахира

“Гіркі жнива” – перша художня англомовна стрічка із залученням по більшости британських акторів; перша спроба у короткому відрізку часу відтворити найгіркіші сторінки нашої історії – Голодомор в Україні.

Як надважливо донести до світу про те, що здійснено ГЕНОЦИД над українцями, найжахливіший у своїй жорстокости злочин супроти людства, супроти елементарної гідности, непрощенні наддикунські та варварські злодіяння тоталітарного режиму московських сатрапів у своєму сатанинському прояві лише з однією метою – знищення селянства як стрижневого складника української нації…

Чи ми нині в стані усвідомити, наскільки вагомими є посили цього фільму у світовому маштабі? Ця стрічка, як і багато інших матеріялів у дослідженні траґедії – наші ІНФОРМАТИВНІ БАГНЕТИ!!
Не для сліз та жалю нам ці свідчення, а для важкої інтелектуальної потуги, аби зрозуміти ПЕРШОПРИЧИНИ ЗЛОЧИНУ та його фатальні історичні наслідки на генотип нащадків. Бо жертвами стали не лише мільйони замордованих, не лише ті, що вижили фізично проте до кінця своїх днів залишались в’язнями пам’яти та страху, але й ВСІХ НАС, котрі, не пізнавши страхіть Голодомору, теж стали його жертвами – як прямі спадкоємці постгеноцидного суспільства, в котрих почуття страху та пристосовництва, байдужости та зрадництва закладалися вже на генетичному рівні…

Тому сьогодні не лише час до пробудження нашої історичної пам’яти та встановлення історичної справедливости, а нагальний час, проаналізувавши причини тих трагедій, провести паралелі з сьогоденням, де Україна і далі залишається на роздоріжжі геополітичних маніпуляцій, відкритого чужоземного втручання, а політична свідомість пересічного українця – покромсаною та розшарпаною…

Попри всі критики та коментування щодо фільму не-українцями, можу лише сказати, що це було абсолютно передбачуване, що кінострічка стане мішенню для зловорожих до нас світових центрів чи окремих покидьків, що спеціялізуються на цькуванні непересічних кіноматоґрафічних новотворів на тему Голодомору! Ніхто і не сподівався, що цей фільм зустрінуть з розкритими обіймами. Адже такі питання – чому в далекі 30-ті роки Захід та Америка, знаючи про Голодомор, мовчали а то й брехали, чому сьогодні в Україні ім’я такої великої та світлої людини як Джеймс Мейс є маловідоме – залишаються актуальною, глибокою та болючою темою…

Сьогодні від кожного з нас залежить – як ми поширюватимемо матеріяли про Голодомор – як доноситимемо до навколишнього світу нашу ІСТОРИЧНУ ПРАВДУ – як ставатимемо адвокатами власної історії та власного народу…
Опережімось місією інформативних воїнів і станьмо світлом у тунелі невігластва та відкритої брехні! Нехай не залишиться жодного українця, котрий би не оглянув фільм та не залучив до перегляду якомога більше іншомовних глядачів!

А отим українським журналюгам – підкупним плебеям – котрі замість популяризації фільму, встеляються перед замовними закордонними критиканами, вправно перекладаючи їхні матеріяли і поширюючи серед українського читача, можу лише побажати – йдіть зо своїми 30 срібняками до пекла!…

Leave a Comment

Close Bitnami banner
Bitnami